Продам книгу «АКТОР ЩЕПКІН НА УКРАЇНІ». ДО 200-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ.
Автор Волошин I.О. –Київ: Мистецтво, 1988.–137с.

Книжка в ідеальному стані. Пересилання за передоплатою.

Михайло Семенович Щепкін – видатний драматичний актор, співак (бас). Відомий як реформатор українського та російського театрів, основоположник реалістичного напрямку сценічного мистецтва. Книга розповідає про діяльність великого Щепкина на Україні.
Багато сторінок присвячено дружбі двох кріпаків – Тараса Шевченка та Михайла Щепкіна, творчим взаєминам актора з І. Котляревським. У книзі досліджується вплив творчого методу М. Щепкіна на систему акторської майстерності К. Станіславського.

Народився майбутній актор 17 листопада 1788р. у с.Красному Курської губернії в сім'ї селян-кріпаків графа Волькенштейна. Батька, після народження сина підвищили з камердинерів до управляючого всіма графськими маєтками, мати, Марія Тимофіївна, була покоївкою.
Маленький Михайлик, на якого батьки, котрі втратили своїх старших дітей, перенесли всі турботи та надії, провів перші роки дитинства в умовах значного статку. Коли йому виповнилося чотири роки, родина переїхала з Обоянського повіту на хутір Проходи Суджинського повіту, що був центром графських маєтків. Грамоті Мишка почали вчити, коли йому не виповнилось ще й п’яти, першим його вчителем став ключник хлібного магазину, що володів надзвичайно мізерними знаннями. Невдовзі Михайлика віддали на навчання до священика. Після цього батько, який, хотів дати синові ґрунтовнішу, звичайно, доступну в його становищі кріпака, вирішив відправити хлопця в Суджу до повітового училища. Під час цієї поїздки сталася в дитячому житті Щепкіна подія, яка мала вирішальний вплив на все подальше його життя. Зупинившись разом з батьками в с. Червоному, він потрапив на виставу, влаштовану графом для розваги та забави своїх дітей. Несподіване видовище вразило і захопило хлопчика, з тієї миті у нього зародилася невгасима пристрасть до театру. Незабаром Михайлику вдалося здійснити свою мрію – бути учасником сценічної постановки. Товариш його по Суджинському повітовому училищу приніс в клас одну з комедій О. Сумарокова. Щепкін пояснив друзям, що це – п'єса і що її грають на сцені, та вмовив однокласників розучити її. Під час постановки він захопив глядачів своєю невимушеністю на сцені та темпераментом, якого важко було очікувати від дитини такого віку. З того часу Михайло відчув покликання актора, що зрештою й визначило його професію.
У 1802р. підліток поїхав до Курська продовжувати навчання в народному губернському училищі, яке згодом стало гімназією. Блискуче склавши іспит, він вступив одразу до третього класу, через три місяці перейшов у четвертий і впродовж усього навчання був найкращим учнем. Вільний від шкільних занять час він присвячував читанню книг. Неабиякий вплив на розвиток М. Щепкіна справив поет І. Богданович, який заохочував його до читання. Пристрасть до театру посилювалася з кожним днем. В училищі Михайло заприятелював з юнаком, близьким родичем власників курського Театру братів Барсових. Незабаром хлопець потрапив і за куліси, познайомився з усіма акторами та став загальним улюбленцем. У театрі він допомагав усім: музикантам носив ноти, для акторів переписував ролі, часто заміняв суфлера. А сам у цей час задовольнявся грою на домашній сцені графа. На п’ятнадцятому році життя М. Щепкін закінчив Курське народне училище, блискуче склавши випускні іспити. Так звершилась його шкільна освіта та почалося життя кріпака. Близько трьох років підліток був серед графської челяді, виконуючи найрізноманітніші обов’язки: був діловодом та секретарем, малював для графині, працював офіціантом. У вільний від роботи час читав книги з графської бібліотеки та відвідував театр. Живучи влітку з графом у селі, юнак був головним актором у всіх виставах, які ставили для розваги графської родини на домашній сцені; узимку ж він переїжджав з сім'єю графа до Курська, де продовжував підтримувати стосунки з напівкріпацьким Театром братів Барсових. У 1808p. М. Щепкіна остаточно прийняли до трупи Барсових на комічні ролі з платнею, яка становила до 350 руб/рік. Хлопець нарешті став справжнім актором і майже вісім років виступав у цій трупі
У 1812р. Михайло Семенович одружився. Це було кохання з першого погляду і на все життя. Обраниця Щепкіна Олена Дмитрівна була «вільною», беручи шлюб з кріпаком, не злякалась не тільки реальної бідності, а й тієї кабали, у яку потрапляла відразу ж після одруження.
У 1816р. трупа Барсових припинила своє існування. За рекомендацією Петра Барсова перейшов до Харкова в трупу І. Штейна та Й. Калиновського. За короткий час здобув визнання
У 1818-1821рр. – актор Полтавського вільного театру під керівництвом Івана Котляревського. У 1819 р. поставлені «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» І. Котляревського, в яких Щепкін створив вражаючі своєю правдивістю художні образи виборного Макогоненка і селянина Михайла Чупруна
Князь М. Рєпнін став господарем актора, однак відпускати його на волю не поспішав. Тільки через три роки, у листопаді 1821р. І. Котляревський разом із кн. С. Волконським та ін. допоміг викупити Щепкіна з кріпацтва. М. Щепкін з матір'ю, дружиною та чотирма дочками вийшов на свободу, а наступного року отримали вільну і два його сини.
Зовнішні дані в Михайла Семеновича були не дуже сценічними: зріст нижче середнього, солідна повнота, над якими актор часто жартував, підписуючись іноді в листах «ваша товста тріска» або називаючи себе «невеликою квадратною фігурою». Постійне тренування дало йому змогу прекрасно розвинути і розробити голос.
В сезоні 1821–1822рр. Щепкін виступав у Києві.
Про дивовижного провінційного актора стало відомо управляючому Московським імператорським театром (з 1824 – Малий театр). Восени 1822р. відбувся московський дебют 33-річного Щепкіна: це була роль Богатонова в комедії М. Загоскіна «Пан Богатонов, або Провінціал у столиці». За дебютом було остаточне запрошення перейти на імператорську сцену, але М. Щепкін був ще пов'язаний контрактом з тульським театром і поїхав туди догравати сезон. Служба його в Малому театрі почалася з березня 1923р. і тривала до кінця життя
У перші московські роки Михайлові Семеновичу доводилося часто грати в п'єсах невисокого художнього рівня, хоча і в цих виставах він зумів блискучим виконанням ролей завоювати славу, любов і шану вибагливої театральної Москви. Талановитий актор був загальним улюбленцем, кумиром її театралів.
У січні 1830 р. М. Щепкін поставив один епізод із «Горя від розуму» О. Грибоедова, а наступного року йому вдалося показати всю комедію, хоча і з великими цензурними пропусками
Коли М. Гоголь написав геніальну комедію «Ревізор», М. Щепкін активно сприяв її постановці на московській сцені. Щепкін у ролі Городничого, був саме таким, яким хотів бачити його Гоголь. Прем'єра «Ревізора» відбулася на московській сцені 25 травня 1836р. Це була одна з кращих його ролей. Він чудово грав і в інших п'єсах Гоголя – «Одруженні» та «Гравцях».
М. Щепкін пустив міцне коріння в Москві. На початку 1830-х рр. його сім'я розрослася до двадцяти чотирьох осіб. У це коло входили, крім власної родини, численні квартиранти Михайла Семеновича. «У мене в житті два володарі: сцена та сімейство», – говорив актор. У його будинок, знаменитий на всю Москву своїми гучними і демократичними літературними вечорами, любили приходити О. Пушкін, М. Гоголь, М. Огарьов, І. Тургенєв, С. Аксаков, М. Кольцов, професори Московського університету, люди мистецтва... Величезна родина вимагала відповідних витрат, тому матеріальні турботи не залишали Михайла Семеновича до кінця його днів. Він навіть викладав драматичне мистецтво в театральному училищі.
У Москві М. Щепкін продовжив розпочату ще в Україні реформу театрального мистецтва. Працюючи в Росії, актор не поривав творчих зв’язків з Україною та її театром. Твори І. Котляревського та Г. Квітки-Основ’яненка він увів до репертуару російського театру і грав у цих спектаклях до кінця своєї сценічної кар’єри. Пізніше «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» з великим успіхом ішли на сцені Малого театру в Москві та Александринського театру в Петербурзі
Актор користувався кожною нагодою, щоб побувати в Україні. Гастролював у Харкові (1829, 1842, 1845, 1850), Одесі (1837, 1845, 1846, 1850), Києві (1843), Миколаєві, Херсоні, Сімферополі (1846), Полтаві (1850).
Часто виступав перед акторами з бесідами про акторську і режисерську майстерність. Щепкінський метод розкриття внутрішньої суті сценічного образу підхопили і розвинули його учні й послідовники М.Л. Кропивницький, М. Заньковецька, М.К. Садовський, П. Саксаганський. Цю реалістичну позицію М. Щепкін стверджував своїм мистецтвом, давши новий напрям розвитку російського театру і в цьому його історична заслуга.

Під час одного з читань Гоголя на відкритому повітрі він застудився і сильно захворів. Помер 11 серпня 1863 в Ялті. Тіло його перевезли до Москви і поховали на П'ятницькому цвинтарі. Над могилою спорудили пам'ятник з великого необробленого каменю з епітафією: «МИХАЙЛУ СЕМЕНОВИЧУ ЩЕПКІНУ, АРТИСТОВІ І ЛЮДИНІ»