Книга - фотоальбом "Remembering the future" Angel Albarran, Anna Cabrera.

Отримавши у подарунок коробку непроявлених плівок, Енджел Альбарран та Ганна Кабрера створили проект про зв'язок фотографії та спогадів.

Енджел Альбарран і Анна Кабрера - два найкращі фотографи на сучасній сцені. Разом вони створили безліч чутливих, поетичних робіт, які обертаються навколо тем пам'яті та досвіду.
Зображення Альбаррана Кабрери, представлені у книзі "Згадуючи майбутнє", говорять з нами про пам'ять та досвід. У контексті цієї розмови ми опиняємось перед низкою вишуканих сцен, ретельно збудованих, немов старовинним майстром. На перший погляд, сама їхня чіткість зворушлива. Через деякий час замість реальних сцен вони починають здаватися декораціями до снів, які ось-ось зникнуть у тумані.

Потойбічне краса останніх фотографічних інтервенцій барселонського друкованого дуету Енджел Альбарран та Анни Кабрери

Протягом багатьох років барселонці Енджел Альбарран (нар. 1969) та Ганна Кабрера (нар. 1969) були друкарями для музеїв та всесвітньо відомих фотографів. Нещодавно вони стали самостійними художниками, експериментуючи з новими та традиційними техніками друку та виставляючись по всьому світу. На додаток до освоєння традиційних технік, таких як платинова печатка та ціанотипія, вони розробили унікальну технологію друку: друк фотографій пігментами на тонкому японському папері, який потім накладається на сусальне золото, надаючи зображенням потойбічну якість. Альбарран Кабрера - один із найбільш чудово виданих томів останніх років: Remembering the Future" демонструє надзвичайну красу майстерності фотографів та друкарів. Часті поїздки до Японії визначають зміст цих фотографій, які часто красиво абстрагуються під час друку.

Фото на згадку: Ти — у проекті Енджела Альбаррана та Анни Кабрери (Стаття із сайту Birdinflight)

Ідея

Один друг віддав нам коробку із плівками, яку він знайшов серед непотрібних речей. Найцікавіші знімки виявилися недоекспонованими, темними - ми навіть не могли розглянути, хто на фото. Такі роботи є частиною ідентичності і фотографа, і героїв. До робіт анонімних авторів ми вирішили додати власні фотографії та об'єднати їх у проект «Я є на фотографіях, отже я є» (I Have Photos, Therefore I Am).

Першу назву проекту ми вигадали, перефразувавши відомий вислів Рене Декарта "Я мислю, значить я існую" (I think, therefore I am - англ.). Декарт говорить про самоосмислення, ми про самоідентифікацію. Цей проект — спроба визначити наші риси і відповісти на запитання: «Хто я?». Тому ми вирішили перейменувати його на «Це ти». Під такою ж назвою вийде і фотокнига, над якою ми зараз працюємо.

Ми працюємо як з цифровими, так і аналоговими камерами, використовуємо середньо-або широкоформатну плівку. Іноді ми скануємо негативи та ретушуємо зображення. Друк знімків – важлива частина роботи, ми використовуємо струменевий принтер та японський папір, який вручну покриваємо сусальним золотом. Наша головна мета - створити дійсно варті фотографії, неважливо, доведеться витратити на це багато часу або винаходити власні способи виробництва знімків.

Спогади та ідентичність

Можна сказати, що ідентичність - це набір характерних якостей певної людини (самоідентичність). Або це спільні риси, що поєднують групу людей. У будь-якому випадку це відображення нашого уявлення про самих себе.

У фільмі Рідлі Скотта «Той, що біжить по лезу», були людиноподібні створіння — репліканти, чия свідомість побудована на штучно впроваджених спогадах. Вони були дуже розумні, але не вміли пізнавати світ. Їхній творець, доктор Елтон Тайлер, так говорив герою Харрісона Форда: «Ми почали помічати за ними дивну одержимість. Емоційно вони зовсім нерозвинені — вони мають спогади лише за кілька років життя, і вони намагаються вмістити в них той досвід, який ми з тобою сприймаємо як належне. Якби ми подарували їм минуле, воно стало б для них своєрідною подушкою безпеки, і ми могли б їх краще контролювати».

Репліканти одержимі б фотографіями. Коли вони не були впевнені в тому, що їхнє минуле є реальним, вони дивилися на фотографії, які створювали зв'язок із їх впровадженими спогадами.

Коли ми дивимося на фотографію, пов'язану з нашими спогадами, ми починаємо по-іншому сприймати їх. Конкретні знімки замінюють абстрактні спогади і починають визначати нас самих. Вони допомагають нам краще зрозуміти навколишній світ.

Роль освіти

У будь-якій роботі — байдуже, пов'язана вона з фотографією чи ні — потрібно вміти вникати в суть процесів і розумітися на них. Це не завжди має прямий зв'язок із профільною освітою. Як пише Ральф Гібсон у своїй книзі Refractions, Thoughts On Aesthetics And Photography, щоб бути фотографом, потрібно цікавитися не лише роботами колег, а й архітектурою, музикою, образотворчими мистецтвами, філософією та новими мовами.

Фотографія може багато чого навчити, потрібно просто бути спостережливими та кмітливими. Коли ви освоюєте щось нове — наприклад, спосіб мислення чи якісь прикладні навички, вам починає здаватися, що світ довкола перетворився. Те саме відбувається, коли хтось пояснює вам незрозумілі речі.

Автор: Angel Albarran, Anna Cabrera
Формат: Тверда обкладинка | 64 сторінок
Дата публікації: 21 May 2019
Видавець: Editorial PM
Видання Місто / Країна: Barcelona, Spain
Видання: 3-е видання
Вага: 635 g
Розміри: 220 x 315 x 10 mm