Бредбері не користувався комп'ютером і свої тексти друкував на старій друкарській машинці. Втім, коли у 2011 році видавництво «Сімон&Шустер» (англ. Simon&Schuster) висловило намір видати «451° за Фаренгейтом» в електронній формі, Бредбері дав згоду на це – хоча й після деякого опору;
На відміну від багатьох мешканців Сполучених Штатів Бредбері не водив автомобіль. Про себе іронічно казав з цього приводу, що сучасні технічні досягнення викликали у нього паніку;
У останні роки життя – після перенесеної хвороби – був прикутий до інвалідного візка;
Онук Рея став актором, чим фантаст дуже пишався. Він жартома казав, що той проживає життя Рея, роблячи те, чого сам письменник не всти

Головна ідея творів Бредбері – гуманістична тема боротьби Добра зі Злом, Світла з Мороком, Знання із Варварством. Особливо виразно прозвучала вона в написаній у похмурі, ганебні для Америки роки маккартистської реакції, повісті «451° за Фаренгейтом». Це історія світу, в якому люди почали спалювати книги. Трохи в іншому, казково-алегоричному аспекті виникає ця ж таки тема в повісті «Щось лихе до нас іде» (1962), і в новому романі «Смерть – діло самотнє» (1985) вона вкладена в досить несподівану для Бредбері детективну форму, хоч, по суті, цей твір має виразний автобіографічний характер і певною мірою продовжує лінію «Кульбабового вина».

Письменника глибоко тривожили машинізація і породжене нею надзвичайне поширення бездуховності в сучасному суспільстві, реальна небезпека ядерного апокаліпсиса, проте він сповнений віри в силу людського розуму, в силу любові й доброго начала в людині. Бредбері чітко розрізняв технологію та її застосування. «Я передаю людям свою любов до життя», – сказав Бредбері в одному з інтерв'ю. – «Я навчаю їх бути свідомими – ось що означає любов. Починаєш з малого, а збуджуєш у людях дуже високі почуття».

Підсумовуючи себе як особистість, Бредбері порівняв себе з «гранатом, наповненим зернами ідей для творчості – зернами книжок, зернами віршів, зернами п'єс».