Ця книжка написана ще 1931 р., а пізніше тільки дещо до- Коли по першій світовій війні ми опинились під Поль део, Польща стала розвивати свою церковну політику, мене варило, що наша галицька унія вже стала недобра і для Польщі для Риму. Рим щораз насилав нам своїх візитаторів, звичайних их чорноризців, яких ми одягали в наші ризи та адору- над іх, як «заступників св. Отця», а вони навіть перехреститись нашому не вміли. Яке це було упокорення для покійного митро водита Андрія Шептицького, це я особисто чув від нього. І на- льно вводив Рим целібат у всіх трьох наших єпархіях. А Поль ща за благословенням Риму, творила нову унію, яку безпосе редньо підчинила своїм єпископам, і люто нищила православну серу. Я в тих роках (1920—1929) був редактор «Ниви», органу ого духовенства, отже повинен був виробити собі ясний по- гляд на все, що діється, коли мав вести інших за собою. Сам Бог Ен, що в духово натерпівся в тих часах, а відкрито не смів го- крити про це (бо пошкодив би церкві і народові). Я вскорі про- за, і зрозумів, що в Римі фалш. Але мене мучила журба за мій безталанний нарід, який я вже тоді прирівняв до «мухи на вікні». Івився я до студій над католицизмом, унією і православ'ям на і самих джерел (соборів, папських листів і т. д.) та написав у серію книжок на ці теми, щоб мій нарід міг уже раз довіда тися про дійсну правду, якщо Бог колись дозволить побачити ітло цим моїм працям. Я вірив, що такий час прийде, бо я про зав, що Христова віра мусить відродитись сь вона може у світі, а відроди- тільки через тих, що були були ст торією биті биті і страж шан за віру. І дав Бог, що той час прийшов.