Заборонений плід завжди солодкий. Як і заборонене кохання. Зажадати чоловіка власної сестри… Чи ж могла уявити Феодося Тодорович, що її серце охопить така пристрасть до красеня-сотника? І що власна сестра стане перешкодою на її шляху. Мирослава не хотіла поступатися своїм коханням. Але й Феодося не збиралася відступати. Того дня, на скелі, її пальці сталевим намистом зімкнулися на шиї сестри. Мирослава пообіцяла, що жінки-нащадки Феодосії заплатять за її гріх. Минатимуть роки, змінятимуться епохи. А жінки з роду Тодоровичів будуть приходити на цю скелю, одна за одною, відчувши все, що відчула Мирослава…. Кому вдасться розірвати замкнене коло давнього прокляття?

ВІДГУКИ :

1. Біль через роки От і закінчилось моє знайомство ще з однією книгою Дарини Гнатко. Книга, як і завжди: про наше, рідне,українське. Вона розповідає про кохання та страждання. Тема, яка відкликається у серці кожного. Історія розпочинається ще у 1656 році. Трикутник жаги та пристрасті поєднав не просто двох жінок, а двох рідних сестер та чоловіка однієї з них. Ці відносини згубили життя обом сестрам та їх нащадкам. Мирослава через вир емоцій вирішила вбити свою сестру Феодосію , а та натомість прокляла : “- Нехай, нехай я вже помру, байдуже, бо дитя є померло… Та й ти, ти, убивце, не будеш щасливою поряд Пантелеймона. Я й з того світу об цім потурбуюся. Й діти твої, нащадки твої… вони перемруть через тебе!” З цього моменту всіх наступні покоління не мали навіть шансу на щастя. Читаючи кожен епізод складається враження, що це просто рок, співпадіння. Лише в кінці історії ми дізнаємось, що кожна жінка була з роду Феодосії, а кожен чоловік з роду Пантелеймона. І вони прокручували всім відомий сценарій: “- Не інакше, якесь зачароване коло з'єднувало нащадків …. Вони наче приречені були зустрітися, а потім покохати один одного…” Чи зможе хоч одне покоління розірвати це коло? Чи є щасливий кінець хоч для одної сторін?

2. Про сімейне прокляття Ух, ну і книгу я оце щойно прочитала. Маю я якусь слабкість до всіляких родинних таємниць, родових проклять, містики. Історія ця почалася давно, коли дві сестри не змогли поділити одного чоловіка. Взагалі, мені важко це зрозуміти. Я сама маю сестру, вона – найдорожча для мене людина, люблю її, бажаю щастя, прагну оберігати. Хіба я змогла б навіть подумати про те, щоб проміняти її на якогось чоловіка, хай навіть він буде найкращий на світі? Ну, але кожний робить свій власний вибір. Коли Феодося покохала чоловіка своєї сестри Мирослави, сестра виявилась перешкодою на шляху її «жіночого щастя». І вона вирішила цю перешкоду прибрати. От тільки за гріхи батьків часто платять діти, Мирослава перед смертю прокляла рід Феодосі. Минуло багато років, Феодося померла, вже мало хто знає про ту давню трагедію і прокляття, але щастя нащадки вбивці власної сестри щастя так і не мають, досі платять за гріх свого предка. Книга, ніби-то, і не дуже страшна, це не жахастик, просто історія про жіночі долі. Але маленька дрібка містики вносить в книгу щось таке, що аж мурашки по спині бігають, коли її читаєш. Тут можна і в надприродне повірити, переродження душ, ці самі сімейні прокляття і решту речей. Так реалістично авторка все це описала. Наче і казка, але читаєш і віриш. Магія!