Як мало, іноді, ми залишаємо місця для емпатії у своєму житті! Кудись постійно поспішаємо, заклопотані справами, та просто не помічаємо людей, що нас оточують. Безперечно, у кожного з нас щоденні клопоти, побут… Та чи не забагато часу ми витрачаємо на другорядне, забуваючи про головне? А це головне, між іншим – наші рідні, кохані, друзі… Словом, люди, що чекають турботи, підтримки, нерідко – прощення чи сподівання.

Саме ці глибинні питання підіймає роман Фредріка Бакмана «Тривожні люди». Утім, його сюжет починається з кримінальної історії: квартира, котра виставлена на продаж і яку прийшли оглянути потенційні покупці, та грабіжник, позбавлений особливої удачі, котрий цілком випадково бере цих людей у заручники. Здавалося б, далі має розгортатися дуже напружена ситуація з елементами трилеру, проте автор робить несподіваний віраж – і перед нами постає геть інша картина. Читач поринає в психологічне переплетіння людських доль та легку ліричну комедію. Персонажі, що опинилися випадково в одному місці, відкривають одне одному свої душі та сокровенні таємниці, і вже, звісно, геть не до пограбувань!

Даний роман вирізняється нетривіальністю – утім, як і вся проза Бакмана. Він точно зможе здивувати читача та підняти йому настрій. Твір легко та ненав’язливо вчить мудрості, емпатії, розуміння ближнього та й узагалі незнайомої людини, котра волею долі може опинитися поруч