Роман "В степу безкраїм за Уралом" в якому розповідається про роки заслання Т.Г.Шевченка в Орську фортецю та на Косарал (1847-1850).— одне з найвидатніших явищ художньої шевченкіани. Цей твір і досі широко популярний завдяки високохудожньому зображенню складної та величної постаті геніального поета, мислителя, художника, гуманіста. Зінаїда Тулуб показала чи не найскладніший період його життя. Тяжка, принизлива солдатчина в Богом забутому краї, далеко від рідної України, без друзів та підтримки, заборона писати й малювати, бездушна муштра — все це трагічно вразило чутливу вдачу Шевченка. Однак, як показала письменниця, поет не опускав рук: він жив подвійним життям. Одне було в усіх на очах: на плацу, в смердючій та гамірливій казармі, у бруді солдатської «словесності». Але було в нього ще інше, таємне і творче життя, про яке могли здогадуватися лише близькі, друзі. А сторонні й гадки не мали, що в душі його бринять нечутні пісні, сплітаються рими, народжуються образи, нагромаджуються спостереження.